На допомогу керівнику гуртків

Театральний експромт

«Теплі історії до кави

у Мельпомени»

Режисер-постановник –

Світлана Морикіт

Мета:                 

-         ознайомити вихованців з історією свята Дня закоханих;

-         розвивати навички акторської гри, пластики, пантоміми, сценічного мовлення;

-         формувати сценічну культуру актора.

Форма: театральний експромт.

Обладнання: мультимедійний проектор, сценічні декорації, аудіо- та відеоматеріали, дим-машина, світловідтворююча апаратура, DVD-програвач, фототелескоп.

Хід проведення заходу

Театральні позивні

Фонова музика для дикторів

Зал оформлений у вигляді театральної світлиці. Запалені свічки. Фортепіано накрите тканиною. В куточку на столику стоять стаканчики з чаєм, кавою, самовар. У вазочках весняні квіти. Крісла розкладені півколом. На кріслах – конвертики з листами, м які іграшки, пледи, тапочки. По центру – маска «комедії і трагедії». Вкінці сцени – проектор (камін). Прожектори. Мікрофон із стійкою. Дим. Зі стелі висять різноманітні театральні атрибути (черевички, віяла, маски, хустинки). Світло вимкнене.

Пантоміма хлопця і дівчини

Вона:                   Я знову побачила Вас вчора… Очікувала побачити кого завгодно, а побачила – Вас. Ось іде вистава, актори на сцені ведуть жвавий діалог, все як завжди… Та чогось бракує. І раптом – голос! Я його одразу впізнала, ще навіть не побачивши Вас. Тут, у залі, серед глядачів, - як Ви себе почуваєте? Вам самотньо? А може, Ви і зараз граєте, прикидаєтесь? Що у Вас на думці, Пане Акторе?

Він:                      Я знову на сцені. Я знову перед величезним залом, граю, сміюся, плачу. Я йтиму через зал. Він повний сьогодні? А може, це ілюзія? Так! Я сам, порожній зал, і жодного глядача… Цікаво, а глядач у залі – він такий же самотній, як і я? Напевно, ні. У нього є сім’я, робота, друзі, у нього є театр, урешті-решт. А я… У мене є лише сцена. Навіть себе я загубив у тому різноманітті зіграних ролей!

Вона:                   Мій любий, мій милий Акторе! Сьогодні я знову в партері, чекаю, коли із зали пролунає такий дорогий вже мені голос, і Ви, пройшовши повз глядачів, підніметесь на сцену. Але… Ви надто мало смієтесь… Я бачу Вас. Я бачу Вашу самотність, що тінню крадеться поруч. Мені Вас жаль, пане Акторе.

Він:                      Цікаво! Сьогодні я вперше вийшов на сцену з відчуттям, що граю для когось. Не для юрби глядачів у залі, а для конкретної людини. Де він? Де той глядач? Може, та дитина у шостому ряду?  Може, он той поважний пан у ложі? Всю виставу я поглядом шукав у натовпі, і не міг знайти… Та коли вистава закінчилась, я побачив Її. Вона стояла у сьомому ряду в партері і плакала. Мені здалось, що то моя неоплакана самотність…

Вона:                   Сьогодні я прийшла сюди, щоб все змінити. Ти мусиш, - чуєш – мусиш грати лише для себе! Ти – Актор. Ти – театр. Ти – цілий світ! Після вистави я подарую тобі квіти. А потім – зникну.

Він:                      Сьогодні я грав, як ніколи раніше – Вона сиділа в сьомому ряду! Я грав для Неї, а Вона… Вона сміялась і плакала разом зі мною. Я бачив, як блищали Її очі… Після вистави Вона підбігла до мене і вручила квіти – жовті хризантеми. Жовті… Я зміг лише сказати: «Зачекай!», як Вона просто розчинилась у натовпі. І тільки зараз я зрозумів, що вона така ж самотня, як і я…

Пантоміма пластика (3 епізоди)

Фон 1

Ведуча:               Якби суть театру полягала лише в захоплюючому видовищі, можливо, і не варто було б вкладати в нього стільки сил. Але театр - це мистецтво відображати ціле життя… Доброго вечора вам, наші милі глядачі, наші добрі друзі. Кажуть, немає ціннішого для актора як аплодисменти і посмішки глядача. Тож сьогодні і ми, актори-аматори театру «Ого-го!», спробуємо хоч на трішечки наблизити вас до тих митей, якими живемо, поділитися з вами нашим маленьким і водночас таким великим світом мистецтва Театру. А оскільки сьогодні весь світ святкує Міжнародний день театру – ми запросили вас до себе на гостину, на чайок, каву і теплі історії до них. Тож вмощуйтесь зручненько, діліться з нами своїми думками, настроєм, мріями і цікавими історіями. І, знайомтесь, - це Театр, королівство її Величності Мельпомени.

Відео

Фон. Монолог

Дівчина:             (за столом при лампі пише листа)

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами… Ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі. Тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всією душею, як заплакана дитина іде в обійми того, хто її жаліє. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки. Але знаєш, тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою. Все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей.  

Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди?  Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже... Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди…

Фон 2

Ведуча:               Отакий він, Театр. Шалений, романтичний, переповнений тонкощами і трепетом різноманіття сюжетів, картинок, людських долей. І, звісно, кожен з нас, навіть не маючи приналежності до театру, в житті є абсолютним актором, який грає свою унікальну роль. І часто трапляються дивовижні шедеври комедії, фарсу, абсурду чи, так глибоко помітні душевні драми і маленькі трагедії. І все – це життя. Але не варто сумувати і наповнювати нашу атмосферу нотками буденності. Ми ж зустрілись для того, щоб хоч на коротку мить поринути у світ власних мрій із ароматом кави. І, мабуть, жоден з вас не заперечить, що насолоджуватись терпкувато-гірким напоєм затишно у відповідній атмосфері, не зважаючи на час. Хтось, насолоджуючись кавою, читає улюблену книгу, хтось мріє про кохання, а є такі, що, тримаючи в руках горнятко, ще встигають зайнятися ушу чи аеробікою. Ми ж будемо просто слухати весняний дощ, вловлювати його витончені нотки і мріяти із заплющеними очима. Тож вмощуємось якнайзручніше, розслабляємось і слухаємо…

Релакс-хвилинка «Дощ»

Ведуча:               Що ж, друзі, а тепер варто трішки підняти наш настрій і знову повернутися до театральних буднів.

Пантоміма «Діти»

Фон 3

Ведуча:               Теплі історії до кави… Звучить так романтично і, водночас, інтригуюче. Знаєте, кожен з нас, творчих людей, трішечки божевільних, має свої особливі і такі улюблені речі, які дозволяють відволіктись від повсякдення. Хтось стрімголов тікає до гір, комусь набагато миліше просто вимкнути світло і мріяти у повній тиші. Дехто віддає перевагу читанню улюблених книг… А хтось просто любить сидіти у вікні, обгорнувшись теплим покривалом, слухати тишу, гладити свого улюбленого кота, дивитися як краплі дощу стікають по шибці, як перехожі зникають десь за останнім провулком вулиці і пити гарячий чай з терпкуватою гвоздикою і медом… І мріяти… А як відпочиваєте ви? Де ховаєте свою втому, негативні думки, емоції. Як заспокоюєте нерви, коли вони вже перебувають на стадії майже зриву? Пропоную просто, щиро і відверто, поділитися своїми маленькими таємницями, не виносячи їх за межі нашого теплого театрального кола.

Обмін думками

Фон 4

Ведуча:               Нашій театральній студії вже скоро виповниться чотири повноцінних роки. Ми ще зовсім маленькі, наш колектив з кожним роком змінюється, приходять нові люди, розкриваються нові таланти, хтось іде, але ми завжди радіємо з того, що, незважаючи на різні життєві дрібнички, внутрішні непорозуміння і конфлікти, ми знову і знову повертаємося до Театру. І саме він згуртовує нас найтісніше. І ось сьогодні, в цей такий важливий для нас день, ми запросили і наших випускників, яких, на жаль, бачимо так рідко. І наступні кілька хвилин ми хочемо вас ближче познайомити… 

Фотослайди акторів-випускників з озвученням

Пісня «Love»

Ведуча:               І знову повернемось до тепла… Чи, точніше, до теплих історій до кави…

Теплі історії до кави (етюд на кріслах)

Звучить лірична музика.

1 дівчина:           Пам’ятаєш, мамо, коли я була маленькою, то запитувала тебе, що зі мною буде, коли я виросту. Мені хотілося знати, чи буду я красивою, чи буде в мене дім із сонячною терасою, різнобарвними квітами та великим кудлатим собакою, чи зможу я подорожувати й бачити море частіше, ніж раз на рік, чи я любитиму якогось хлопчика так, як ти любиш тата. Я хотіла знати, чи у мене теж буде донечка, якій я заплітатиму коси й пов’язуватиму на них яскраві бантики.

Ти - пам’ятаєш? - казала, що вродливою я буду неодмінно, вважала, що в мене добрі очі й тепла усмішка, а це - головна окраса дівчинки. Найважливіше - не розучитися усміхатися людям і дивитися на них із любов’ю. Я старалася не розівчитися, мамо. Інколи це було так складно, знаєш. Але я пам’ятала твої слова, що любити ніколи не буває просто. Утім, воно того варто.

Коли я була маленькою, ти казала, що світ завжди відкритий для нас. І навіть якщо у мене не буде моря й високих гір, то будуть озера та пагорби. Ти казала, щоб я ніколи не звикала до краси так, щоби перестати нею дивуватися. Ти казала, щоб я частіше ходила пішки туди, де немає асфальтованих доріг і де росте багато дерев. А ще ти казала, що колись у моєму серці поселиться щось, схоже на метелика: дуже красиве, тендітне й крихке. І просила мене зберегти його, хоч чого б це вартувало. Скажи, мамо, ти ж мала на увазі те, що я зараз відчуваю? Мій метелик поселився в серці, коли я зустріла Його. Знаєш, Він дуже красивий - у нього добрі очі й тепла усмішка. Він любить ходити далекими стежками там, де багато доріг і немає машин. Він не схожий на велетня, але коло нього так невимовно затишно, неначе він собою може затулити всі вітри світу. Знаєш, мамо, у нього хороший смак на музику та шарфики. Він заварює каву з молоком і усміхається частіше, ніж не усміхається. Мамо, коли я була маленькою, ти завжди казала, що я закохаюся в хорошого хлопця, - але чи знала ти, що він буде найкращим?

Фон

2 дівчина:           Їхала, вешталася незнайомими вулицями, закохувалася в нові міста, не боялася загубитися, міцно спала в літаках і потягах, проте часто не могла заснути у власному ліжку. Випадкові перехожі - цілковиті незнайомці з чужих міст у далеких країнах - перетворювалися на чудових співрозмовників. А деякі навіть на друзів. Поверталася додому, а на мені залишалися пахощі тих міст… Як чоловічі парфуми терпко-п’янко-солодкі. Куталася в їх обійми й мовчки слухала, як б’ється серце - так рівно, так правильно, так спокійно. А потім засинала, і видавалося, що то потяг несе мене знову далеко від дому. За вікном були миготіли жовті ліхтарі чужих міст і містечок - як оті круглі повітряні кулі, припнуті до міських алей - і волога бруківка, що миготіла, наче старе кіно із затертої плівки…

І ось знову усе, як завше: звечора сідаєш у потяг, заплющуєш очі, а над ранок за вікном уже все геть інше. Провідник віддає квиток - твою зім’яту мрію, що тепер уже спогад. Ти виходиш на сонний перон і починаєш сподіватися нового дива. Люди навколо поспішають, метушаться, біжать… Ти поспішаєш разом із ними, губишся, шпортаєшся о власну валізу, шукаєш потрібний маршрут. Поки телефон не почне вигравати улюблену мелодію, у вусі не забринить найрідніший голос і ти не примостишся коло громіздкого кавового апарату. Тоді в поспіху допиваєш терпкувату каву з молоком, біжиш, метушишся. Усе, як завжди. Нове місто, нові люди, новий запах. Кутаєшся у свій шарф, затуляючи носа. Сідаєш у машину на заднє сидіння й заплющуєш очі. Говориш навпомацки, навмання смієшся….

Фон

3 дівчина:           З мого балкону видно море. У дощ чи у спеку можна просто піднятися на другий поверх, відчинити двері на балкон, подивитися вдалечінь - і всередині стає тихо, добре, трохи мрійливо; всі проблеми видаються дріб’язковими, ейфорія втишується до спокійної радості й хочеться персиків, міцного солодкого чаю з веселковою пінкою та дихати небом.

Щойно завершився ще один божевільний  тиждень... І у будь-якому випадку, домо-над-морем-терапія була конче необхідна. Переступивши поріг хвіртки, скинула червоні сандалики на високій платформі й декілька хвилин просто ходила босоніж по траві. Схилялася над пахучими квітами, торкалася пальцями пелюсток. Рудий кіт голосно нявкнув і поспішив пристати до ніг, задерши хвоста догори, і намагався розповісти сотні історій за мить.

Рідні стіни, прохолодний душ і п’ять хвилин медитації над кавовою джезвою - і півмішка тяжких думок як не було. Ще якихось півгодини, і можна буде заварити наступну порцію запашної кави, кинути туди четвертинку гвоздики й зовсім трішечки кардамону, обрати серед усієї своєї колекції розписаних горнят найвеселіше, висипати на широку тарілку свіжу випічку й огорнувшись простирадлом, умоститися на шезлонгу на балконі. І взяти поторсаний томик «Емми» Джейн Остін і читати-читати-читати, раз у раз поглядаючи на море.

Фон

4 дівчина:           Гадаю, з мене вийшов би некепський папа Карло. Коли мені холодно, я шукаю розмаїті малюнки та фотографії, заздалегідь указавши, що основним словом на їх означення мусить бути «тепло», довго дивлюся на них - і мені справді стає тепліше. Коли мені холодно, то, щоби зігрітися, треба зовсім небагато.  Трохи шоколаду, гарячого чаю з цинамоном, кружальцем апельсину й півцвяшком гвоздики. Або пісню, під яку так легко засинати, у вуха, плетений шарф довкруж шиї і заплющити очі.

Але не зараз. Коли ти так далеко, то, щоби зігрітися, мені треба залучати важку артилерію утеплюючих засобів. Три пледи. Електричний чайник із гарячою водою - щоби можна було його обійняти й трохи пройнятися його теплом. Наповнити бабусин пузатий заварник із гарними дрібними трояндочками заваркою вщерть. Горнятко з плетеним «светриком». Фотографії нашого моря. Багато красивих фотографій. Книжка. Краше дві - з улюблених. Музика. Заплющити очі. Теплі вовняні шкарпетки. Твій светр - щоби рукави закривали долоні й звисали донизу, як у П’єро. Подушки на широке підвіконня. Свічки. Записник із моїми сокровенними мріями. Телефон під подушку - щоб у жодному разі не пропустити твого дзвінка. Улюблений поторсаний м'який ведмедик. Але… кому потрібен той папа Карло, якщо в нього немає його Буратіно. Тож, любий Буратіно, давай завершувати цю зимову казку гепіендом і теплом. Не барись і приїжджай додому швидше…

Фон

5 дівчина:           А знаєш, от зараз іду - і аніскілечки не страшно. Вкриваюся осінню, як рушником після душу. Все так, як має бути. І кроки такі тихі, спокійні, як тоді, коли я у плетених капцях сходжу нашими дерев’яними сходами вниз - заварити тобі чаю.

Знаєш, так легко піддаватися маніпуляціям, страхам, легко ображатися і пересмикувати зміст, коли ти чогось дуже-дуже хочеш. І це щось стає настільки важким, що викривлює всі площини навколо, прогинає їх - і простір начебто починає сипати «знаками». Хоч насправді ніякі то не знаки, просто падають слоїки з полиць - стояли ж рівно, а тут їх так перехилили.

Коли дуже-дуже чогось хочеш, то це щось, кажуть, перетворюється на ідола. І вимагає жертв. Переважно даремних. А ще це щось затуляє собою все навколо. Набуває ірреально великих розмірів і затіняє справжнє. А я зараз нічого не хочу. Мені всього достатньо. Оця безпідставна радість - моя улюблена, знаєш.

І ще подумалося, що свобода - то не пошук, не боротьба, не втеча і не протистояння. Свобода - це достатність. Я вірю, що людині для щастя достатньо Бога. І поки заварюю тобі чай, скажи мені, що ти думаєш, добре?

Фон

6 дівчина:           А я б хотіла бути старим музикантом. Сидіти посеред брукованої площі якогось великого міста в старій Європі, такого древнього, що рахує свій вік епохами, а не роками. Я носила б старі брунатні штани, смішні чоботи, сорочки в клітинку, жилетку, поторсаного капелюха і неодмінно пов’язувала б на шию вицвілу червону шовкову хустинку. У мене було б зморшкувате обличчя й сильно засмаглі, мозолисті руки з довгими тонкими пальцями. Я б сиділа зі старою скрипкою кольору твердого шоколаду та грала би тремкі, чуттєві мелодії. Навколо б завмирала метушня: жінки б затуляли губи руками й плакали, молоді дівчатка сором’язливо-грайливо усміхалися б мені, а чоловіки неодмінно кивали б головами, піднімали капелюха й зупинялися, щоби купити оберемок квітів для коханих у моєї сусідки-квіткарки. Пари б цілувалися під мою музику. Діти крутилися б й вищали з радості… А ввечері я поверталася би додому, в маленьку квартиру під дахом якогось старого будинку, варила б собі гарячий шоколад, а тоді, тримаючи жагуче горня в долонях, сідала б за розхитаний дерев’яний стіл і відсьорбувала потроху, смакуючи миттю, вигадуючи собі нові мелодії. І я б мріяла. Багато мріяла і, навіть, засинала у ссвоєму світі мрій…

Ведуча:               Ось такі вони дійсно теплі історії до кави, даровані львівською поетесою Надійкою Гербіш… І приємно те, що у кожного з нас теж є такі ж, але вже свої історії, хай навіть надто особисті і таємні. А оскільки сьогодні ми святкуємо День театру, то і хочеться, щоб кожен з вас не просто дізнався про театр, але й спробував себе у ролі актора. Тож пропоную на хвильку перевтілитися у відомого чи, хоча б маловідомого, актора і відчути під своїми ногами неповторну силу сцени? Тоді прошу. Щирі оплески чекають на новий талант.

Експромт

Ведуча:               Ми вже встигли побачити з вами театр-пантоміми, дізнались про театр тіней, і, навіть, частково, театр абсурду. А ось чи існує в природі театр шумовий – спробуємо дізнатись, провівши експеримент. Отже, як використовувати не за призначенням різноманітні театральні шумові спецефекти – ми… точніше ви нам вже зараз спробуєте презентувати. Отже, вже за коротесеньку мить ми побачимо, як ви викрутитесь чи просто будете діяти «по театральному», почувши той чи інший звук. Отже, перший запис.

«Шумовий» театр

Ведуча:               Могутній, загадково-таємничий, чарівно-прекрасний і всевладний світ театру! Він – дзвінкоголосий вісник Добра, Миру, Любові і Справедливості! На жаль, свято Театру офіційно відзначається лише один раз на рік, але в наших з вами силах зробити так, щоб воно ніколи не закінчувалося.

Пісня «Та, що танцює з вітром»

Фон

Ведуча:               Приходьте частіше до Театру, любіть його, даруйте акторам свої оплески, свої щирі посмішки, свої гарячі серця і свою прихильність! Адже театр живе і творить для вас, завжди чекає на свого доброзичливого глядача.
________________________________________________________________

Оnce…

(Радіовистава)

Мета:                 

-         формувати навички толерантного спілкування, вміння сприймати позицію іншого, сприймати музику;

-         розвивати навички акторської гри, пластики, пантоміми, сценічного мовлення;

-         формувати сценічну культуру актора.

Форма: радіовистава.

Обладнання: сценічні декорації, аудіо- та відеоматеріали, дим-машина, світловідтворююча апаратура, DVD-програвач.

Хід проведення заходу

Куліса закрита. Сцена оформлена різними кусками тканини, білими пушинками, стрічками. По центру великими літерами написана назва радіо. З лівої сторони стоїть стіл з апаратурою, за яким сидять радіо-діджей і ведуча.

Звучать театральні позивні.

Диктор:        Шановні глядачі,  просимо вимкнути ваші телефони або ж увімкнути беззвучний режим для ефективності виступів героїв вистави на сцені, не виходити під час гри, не стукати кріслами, не розмовляти між собою, не шуміти, не смітити. Будьмо культурними і взаємоввічливими! Наперед щиро вдячні.

Позивні радіо.

Звучить фонова музика «Радіо»

Запис:                 «Косовиця ФМ…»

Фонова музика 1

 Ведуча:             «Немає нічого цікавішого, ніж розмова двох закоханих, які мовчать. Хоча іноді Любов схожа на вогонь - ніколи не знаєш, буде вона тебе гріти чи спалить твій дім». Доброго вечора. Ми раді вітати вас, дорогі слухачі та глядачі, в ефірі нового молодіжного радіо «Косовиця-ФМ». І з вами я, його ведуча Мурашка та неповторний радіодіджей Петрушка. Весь світ, як відомо, святкує сьогодні Міжнародний День закоханих, так би мовити, Валентинів день. Тож наш ефір присвячений Вам, молоді, шалені, закохані. І саме в цю хвилину налаштовуємося на позитивний настрій, розслабляємося, релаксуємо і слухаємо одну з відомих в нічних клубах композицій, що в перекладі буцімто означає «Відриваємось».  Танцюють всі! Тож поїхали!

Етюд «Диско»

Ведуча:               Що ж на такій позитивній нотці ми плавно переходимо до теми обговорення, яка турбує не одного слухача нашого радіо. Кохання. І маємо перший дзвіночок. (Фонова музика 2) Алло, ви в ефірі радіо «Косовиця-ФМ».

Дівчина:             Доброго вечора, радіо.

Ведуча:               Доброго. Раді чути вас в нашому ефірі. Озвучуйте своє запитання.

Дівчина:             Розумієте, тут така справа… Він знову мене кинув. Зібрав речі і отак ось взяв тай пішов. Без будьте здорові. А як же мої почуття? Як же десятки недоспаних ночей в хвилюванні… (схлипує)

Ведуча:               Ну не хвилюйтесь ви так. Він обов’язково до вас повернеться.

Дівчина:             Але ж… (ведуча перебиває)

Ведуча:               І ніяких але. Для нашої постійної слухачки Олі, в якої розбите серце вже шостий місяць і ми дізнаємося про це щодня в ефірі радіо «Косовиця», звучить наступна лірична композиція. Дами запрошують кавалерів. Танцюємо і мріємо.

Етюд  «Квітка»

Фонова музика 3

Ведуча:               Як ви вже встигли помітити, нарешті закінчилась новорічно-різдвяна лихоманка і почалась повна підготовка до весни і, звісно ж,  святкування Дня закоханих.  Один з відомих філософів зауважив, що «Кохання знаходить радість в будь-якій дурничці, якщо її поділяє з тобою близька людина». А хіба зробити сюрприз коханій людині в День Святого Валентина, написати їй маленьку валентинку так важко? Коли ні – поспішайте. Даруйте своїм коханим лише найпрекрасніші моменти життя! А в нашому ефірі реклама. Почуємось вже за мить.

Рекламна пауза

Етюд «Ніжно»

Ведуча:               І знову ми на хвилі найкращого радіо «Косовиця»! І знову тема кохання. А ми продовжуємо розслаблятись, слухаючи найпопулярнішу музику ХХІ століття. Пишіть нам СМС та телефонуйте, надсилайте привітання для своїх коханих, друзів, задавайте запитання в прямому ефірі, адже вже незабаром – програма «Привітульки». Попереду час новин з Катериною Осадчою. (позивні новин)

ТСН

Фонова музика 5

Осадча:              Доброго вечора, Мурашечка, Петрушечка, дорогі слухачі. Рада бачити вас живими та здоровими у нашій студії. Отож, новини сьогоднішнього дня. Нещодавно в Косівському Центрі дитячої творчості проводилась битва екстрасенсів, діджеїв, що стало феноменом серед всіх інших новин. А ось прямий ефір з місця подій. (зняла капелюшок)

Фонова музика 8

Етюд «Битва діджеїв»

Ведуча:               Дякуємо, Катю. Що ж настав час для улюбленого гороскопу! (позивні гороскопу 1) Що чекає вас вже за порогом нашої студії у Валентинів день. Слухаємо і занотовуємо.

ОВЕН 

Перші дванадцять місяців року будуть для Овнів кризовими. Найкраще провести цей період на Гаваях, Багамах, островах Мадери. Будьте обережні у висловлюваннях, оскільки за слово, що вилетіло, коли не треба, влітає, як треба. Слідкуйте за модою - особливо на дублянки і валянки. Якщо вас будуть гладити по шерсті - дивіться, щоб не постригли.

ТЕЛЕЦЬ 

Холоди не застануть вас зненацька, якщо у вас є піч-буржуйка або, в гіршому випадку, якщо самі ви буржуй. Якщо є буржуйка, підкиньте в неї свіженьких полін і сідайте ближче - погрійтеся. Ну, а якщо ви буржуй, ви самі знаєте, що робити.

БЛИЗНЮКИ 

Ті з близнюків, хто стежить за своїм здоров'ям, стануть багатшими: нині дорожче власного здоров'я може бути тільки лікування. Головними проблемами будуть фінансові. Будьте щедрішими до оточуючих. Не відмовляйтеся від знайомств, подорожей, розваг.

РАК 

 Проблем зі здоров'ям у Раків не буде. Точно Вас не будуть турбувати інфаркти, неврози, склерози, радикуліти, жовтяниця, краснуха, бубонна чума, нежить і рак. Успіх Ракам може принести їх обов'язковість - будьте готові навіть на горі свиснути, щоб виконати обіцяне. Не бійтеся життєвих бурь: перевага народжених повзати проявляються в нельотну погоду. Зиму краще проводити де-небудь у тридев'ятому царстві. Нехай всі дізнаються, де раки зимують. Більше приділяйте увагу спорту. Вас чекають успіхи в бобслеї, фристайлі, гольфі та армрестлінгу. Найбільш сприятливий союз Рака з лебедем і щукою. 

ЛЕВ

Для Левів починається період підйому, вони знову відчують себе царями зодіаку. Протягом року активно обертайтеся - і Ви побачите - світ обертається навколо Вас.
Безвихідних ситуацій у Левів не буде - в крайньому випадку, можна вийти на роботу. Найголовніше - будьте великодушні. До кого? До самого себе!! Найбільш сприятливий союз Лева з беконом, що народився в рік свинини. 

ДІВА

Діва, яка була улюбленицею Фортуни, стане улюбленицею Горгони. Ваше кредо у найближчі 182 роки – скромність. Вас чекає добробут, тому через інфляцію не відкладайте на завтра те, що можна розтринькати сьогодні. Життя може приносити вам прикрості й образи, тому пам'ятайте: щоб образа не мучила, її краще проковтнути. Щоб уникнути шлункових захворювань не їжте поїдом того, кого не переварюєте.

Ведуча:               Це прогноз для перших шести знаків зодіаку. Всі наступні дізнаєтесь після короткої музичної паузи. Залишайтесь на хвилі радіо «Косовиця-ФМ». Почуємось.

Етюд «Не судилось»

Ведуча:               І знову раді вітати вас на нашій хвилі. Які ж зміни чекають наступних шість знаків зодіаку слухайте вже зараз. (позивні гороскопу 2)

ТЕРЕЗИ

Фортуна повернулася до вас обличчям. Якщо у вас є п'ять злотих, спробуйте щастя на Полі Чудес в передгір'ях Алтаю. Нарешті у вас буде стільки грошей, що ви зрозумієте, що не в грошах щастя. Не вступайте в конфлікти з законом: пам'ятаєте, що в наш час за терезами правосуддя часто мелькає фігура продавця. Пам'ятайте: колесо Фортуни крутиться тільки для вас! Тільки не попадете під нього.

СКОРПІОН

Весь рік вас буде залишати відчуття чогось великого, теплого і неїстівного. Вас чекають успіхи у приватизації: будуйте своє, поки воно ще нічиє. Будьте обережні в спілкуванні з ближніми: краще зловити себе на думці, ніж дати іншим зловити себе на слові. Будьте впевненіші в собі: народженим повзати не доводиться бути на пташиних правах.

СТРІЛЕЦЬ

                                   Минулий період був для вас не найкращим. Нинішній буде краще, ніж найкращий. Життя не буде вас бити, вона буде просто давати здачі. Найбільш сприятливий союз Стрільця з мішенню. 

КОЗЕРІГ

 Козерога чекає період приємних випробувань. Довіряйте своєму благополуччю: адже якщо вовки ситі, вівці цілі, значить, з'їдені зовсім інші козли відпущення. Вам доведеться зробити багато ходів конем, щоб довести, що ви не верблюд. Виконуйте обіцяне - краще погано, ніж ніколи.

ВОДОЛІЙ

Для Водоліїв починається період підйому. Не бійтеся невдач: не кожного вони здатні наздогнати! Водолії, що мають золоті руки, придбають залізну хватку. З метою оптимізації робочого часу активно переливайте з пустого в порожнє.  Найбільш сприятливий для Водоліїв союз з пожежною частиною. 

РИБИ

На щастя, Риб в найближчий період не чекає нічого поганого. Пам'ятайте, в тижня тільки один «рибний день». Того, хто зуміє в потрібний момент мовчати як риба, ніхто не візьме за зябра. Риби, що народилися в 1902, 1878, 1854, 1818 роках, можливо, втратять свою роботу. Але не бійтеся життєвих труднощів: той, хто водиться на дні, вже не потоне. Найбільш сприятливий союз Риби з сіллю під сузір'ям Сковорідки.

Ведуча:               Сподіваємось наш гороскоп не особливо вплине на ваше самопочуття. Адже наступна композиція підніме ваш настрій і додасть оптимізму. Тож слухаємо і насолоджуємось!

Етюд «Яблуко»

Ведуча:               І знову ми на хвилі нового радіо «Косовиця». А ви з нами? Коли так, то наступна пісня прозвучить для всіх, хто тут, а не там. Релаксуємо разом і летимо у космос. Хто не встиг – наздоганяйте!

Етюд «Астронавти»

Фонова музика 4

Ведуча:               А поки ми тут приземлялись, в нашу студію завітала гостя. Практичний психолог Оксана. Тож звертайтесь із запитаннями в нашому прямому ефірі. Пані Оксано, думаю нашим радіослухачам цікаво буде дізнатися як найоригінальніше здивувати кохану людину, який сюрприз вона оцінить найбільше і, взагалі, як серед натовпу помітити когось особливого (найкраще організувати свято для коханої людини)?

Психолог:          (експромт)

Ведуча:         Якщо у вас виникли якісь запитання до нашої гостя – просимо підійти до мікрофона, який знаходиться біля сцени і озвучити їх. Якщо ж немає – ми дякуємо за консультування і рухаємось далі. Життя в маленькому місті як в мурашнику. Всі кудись поспішають, когось шукають і губляться серед натовпу. Хтось закохується, а комусь приємніше заховатися в свою маленьку мушлю і хай весь світ зачекає. Життя маленького міста в ефірі радіо «Косовиця ФМ».

Етюд «Час і люди»

Радіо

Ведуча:               В ефірі час погоди. Що чекає на нас вже завтра розповість нам постійний ведучий радіопрограми «Миколина погода» пан Микола.

Прогноз

(Погода)

Микола:              Доброго здоров’я дорогі слухачі радіо «Косовиця-ФМ». Чогось вважалося, що з появою кінематографа перестане існувати театр. Потім – що Інтернет зробить непотрібними звичайні бібліотеки. На щастя ці пророцтва виявилися безпідставною балаканиною. На доказ цього 22 жовтня відзначається міжнародний день шкільних бібліотек. А у нас з вами вже далеко не жовтень і є новий прогноз погоди на завтра. Отже завтра, майже як влітку, слабка хмарність без істотних опадів очікується на Заході м. Косова, вітер буде переважно південно-східним і південно-західним, 15-20 метрів за секунду. Сприятлива для відвідин бібліотек невелика хмарність спостерігатиметься на Півночі Косова. Істотних опадів не очікується, натомість буде слабкий туман. Денна температура повітря сягатиме 25-30 градусів з позначкою мінус. На Східних територіях Косова загалом сухо. Можливо нарешті знову випаде сніг. Тож витягайте лижі і знову готуйтесь до катання. На Михалковій працюють старі підйомники. Неоднозначно слабка хмарність буде присутньою на Півдні Косова.  Але не засмучуйтесь – головне гарний настрій, горнятко гарячого чаю, тепле покривало і кохану людину поруч. Нехай проблеми та негоди не роблять Вам в житті погоди. Хай Вам щастить!

Фонова музика 3

Ведуча:               Ось таким прогнозом погоди на завтрашній день нас потішив пан Микола. Як ми і обіцяли в попередньому ефірі, який так ніколи і не відбувся, – презентуємо годину опери! Налаштовуємося на класичну хвилю і відпочиваємо! Хто приніс із собою вазони – витягуйте – вони особливо люблять рости під звуки класичної симфонії чи сонатини.

Етюд «Опера» (соло)

Ведуча:              Оскільки сірих буднів на радіо просто не існує – рухаємось далі і не забуваємо, що темою нашого сьогоднішнього ефіру є – кохання. І наступна композиція нашого радіо прозвучить для тих, хто вже котрий рік мріє подорожувати і відвідати Ейфелеву вежу в Парижі, а грошей все не вистачає. Залишається лише мріяти. Тож поринаємо  в мрії і відправляємось до Франції. І не забудьте взяти із собою людину, яка розділить з вами радість від подорожі. Забута старенька композиція «Париж, я тебе люблю».

Етюд «Париж я люблю тебе»

Ведуча:               І знову ми на радіо «Косовиця». І з вами я, його ведуча Мурашечка і незамінний радіодіджей Петрушка! Чекали? А ми готові продовжувати прямий ефір. Нагадуємо: ми приймаємо телефонні дзвінки із запитаннями до гостей нашого ефіру. Отож телефонуйте за номером чотири одинички і чотири нулі. А наступна композиція прозвучить для  всіх присутніх гостей нашого ефіру і, тих хто завітав до нас із своєю половинкою і тих, хто все ще перебуває в активному пошуку. Старенька забута кавер версія на пісню файного Дзідзя «Я тє кохам». Співають і танцюють всі.

Село

Етюд. «Я ті кохам»

Радіо

Ведуча:               Мабуть немає більш вигадливішої і вередливішої панянки, ніж наша мода. Якими трендами потішать нас престижні європейські бутіки і яскраві талановиті модельєри – дивіться далі. Сезон аксесуарів та білизни зима-весна 2013. 

Показ мод

Ведуча:               Не менш цікавішими, ніж мода,  є подорожі нашою ненькою Україною. Ну хто з присутніх хоча б раз у своєму житті не мріяв підкорити вершину Евересту. Хоча… Думаю, бажаючих не так вже й багато. Але нічого, надіємося з початком весни ряди туристів-відчайдухів значно поповняться. А для тих, хто віддає перевагу активному, екстремальному відпочинку в Карпатах та здоровому способу життя – наша наступна композиція!

Етюд «Гори!»

Фонова музика 6

Ведуча:                Часто люди звертаються на наше радіо з скаргами на стан здоров’я. Мовляв, несприятливі умови на виробництві, важкий клімат та постійні стреси заважають нормалізації психічного і фізичного стану. Але не хвилюйтесь – вихід є. Адже в ефірі студії програма «Ваше здоров’я і довголіття» з її неповторною ведучою Валентиною Зірвистріхою.

Радіо

Фонова музика 7

Валентина:     (підтанцьовуючи) Доброго вечора, слухачі. Здоров’я – найважливіший фактор для повної гармонії людини з навколишнім середовищем. І тому сьогодні я спробую розкрити вам кілька секретів довголіття. Хочете зберегти молодість і здоров’я? Вживайте більше вишень! Ці ягоди зменшуючи оксидантний стрес, запалення та уповільнюють процес старіння. Якщо розпочати день з горнятка запашного гарячого чаю або міцної кави, то вже будьте певні – бадьорість і оптимізм супроводжуватимуть вас весь робочий день. Якщо ж час сісти на дієту – пропонуємо зробити це з допомогою гречки. Не допоможе – час звернутись у Всесвітню асоціацію сироїдів. Діє безвідмовно. І не хвилюйтесь, що хтось там колись обіцяв наближення кінця світу, -  дбайте про своє здоров’я і тоді все у вас буде гаразд! А з вами була Валентина Зірвистріха. Почуємось!

Радіо

Ведуча:              На нашому годиннику ______ година. Повертаємось до реальності, адже з вами нова хвиля нового радіо і відома композиція «Про японців, які підкорили світ за найкоротший час». Здогадалися про кого йде мова? Тоді слухаємо!

Японська говірка

Етюд «Атлет»

Ведуча:              В ефірі знову радіо «Косовиця-ФМ»! І найкращі композиції для вас. А знаєте, я ось нещодавно дізналась про ще один надзвичайно дієвий засіб боротьби з усіма негативними речами. Медитація. Отож, дорогі слухачі, всідаємось зручніше, розслабляємось, заплющуємо очі і поринаємо у надреальні галактики та космічні простори. Медитуємо серед безмежних меридіан і поринаємо в астрал в ефірі нового популярного радіо «Косовиця»!

Етюд «Медитація»

Радіо

Ведуча:              І знову в ефірі молодіжне радіо «Косовиця-ФМ». І наступних кілька завершальних  хвилин присвячується нашим найактивнішим слухачам. Для вас – вечірня казочка з бабою Панасихою.

Колискова 1

Фонова музика 8

Панасиха:           Добрий вечір вам малятка, любі хлопчики й дівчатка. Це я – баба Панасиха. І до вас завітала, щоб розважити вас. Віршів цікавих, казок –цілий міх в кишенях, малята для вас я принесла. Сідайте ж у коло отут проти столу, глядіть не пустуйте – вуха для казки свої приготуйте. (під час запису казки баба і діджей засинають).

Казка про чортика

Хропіння

Плач дитини

Колискова 2

От і вся казочка. А щоб почути завершення історії про чортика Крутихвостика – замовте у мене диск всього за 45 гривень. А нам час вже спатки. І хай вам присняться хороші-прехороші, солодкі-пресолодкі сни. День стихає, вечоріє, вдалині наш бір сивіє, а до того синьобору позліталися в цю пору птиці ночувати. Бір їм казку прошепоче і послухають охоче сойки, зяблики, синиці, і малі й великі птиці й полягають спати. Отже й ти малятко, цить! Зайчик вже сіренький спить. Надобраніч, хороші. Добраніч, добраніч, добраніч.

Ведуча:               Надобраніч і вам, бабо Панасихо. А для вас, любі слухачі – наступна композиція.

         

Етюд «Малята»

Радіо

Фонова музика 9

Ведуча:                Ось підійшов час завершення ефір радіо «Косовиця-ФМ»

14 лютого 2013 року. Залишайтесь на нашій хвилі і ви

дізнаєтесь ще багато цікавих і неймовірних речей. А з вами

була постійна ведуча Мурашечка та  креативний радіодіджей

Петрушка! Попереду – ніч найпопулярнішої релакс і драйв

музики для тих, кому не спиться і хочеться танцювати.

Дискотека! Кохайте і будьте коханими! З Днем Святого

Валентина!

Разом:                   Адьйос!

Радіомаяк

Фінальна музика

Ведуча:                А протягом всього радіоефіру з вами були актори театральної студії «Ого-го!» Косівського Центру дитячої творчості. Вітайте оплесками:

Куліса

 ________________________________________________________________

Вистава-пантоміма

 «Чорне і біле»

Мета:                 

-         ознайомити вихованців з історією свята Дня закоханих;

-   розвивати навички акторської гри, сценічної дії, пластики, пантоміми;

-         формувати сценічну культуру актора.

Форма: вистава-пантоміма.

Обладнання: тіньовий театр, сценічні декорації, аудіо- та відеоматеріали, дим-машина, світловідтворююча апаратура, DVD-програвач, фототелескоп.

Хід проведення заходу

В залі на стільцях стоять маленькі паперові сердечка білого кольору з різними фразами про кохання. На кулісі ззовні почеплені білі серця різних розмірів. Кулісу відкривають двоє акторів у чорному і білому одязі, які потім лягають на своє місце. Під час її відкриття звучить фонова музика «Вступ». Сцена оформлена у чорно-білих тонах. Світло вимкнене. Актори одягнені у чорно-білий одяг. Коли куліси повністю відкриті – звучить Стук серця.

І сцена. «Дзеркало душ-тіней»

Дівчинка:           В моєму серці не залишилося місця… Ти не ображайся… Просто воно все зайняте… Тобою…

Фонова музика на слова диктора № 1

На сцені лежать актори: з однієї сторони білі, з іншої – чорні. Між ними уявне дзеркало.

Диктор:     Хто тут? Чия тінь блукає крізь Дзеркало часу? Чиї німі слова замовкають далеким голосом на кам’яному обличчі? Хто це? Задані рими, визначені ритми людського життя: дитинство, юність, молодість і старість. Що далі? А далі Вічність… Дзеркало людського буття… Чорне і біле…

Цокання годинника

Музика пробудження тіней

Тіні прокидаються. «Білі» сідають, розглядаються, роблять синхронні рухи руками, підходять до дзеркала, розглядають чорних, один одного, завмирають. «Чорні актори», налякано роззираються, заглядають в дзеркало, завмирають. Всі роблять ритмічні рухи і завмирають біля дзеркала. По коридору «дзеркала» проходить дівчинка з метеликом. Прожектор наводиться на дівчинку.

Фонова музика дівчинки з метеликом

Диктор:     На краю неба, серед безлічі зірок, мільйони днів і ночей, серед тисяч думок та сотень бажань живе Мрія… Маленька дитяча мрія, що здатна прихилити небо, зруйнувати черствість людської душі, запалити іскру доброти…

Дівчинка сідає на колінця і милується метеликом, «спілкується» з ним, відриває від серця долоньки і розкриває їх, гладить його, посміхається.

Диктор:     У кожному дитячому серденьку-шкатулочці є маленька крилата Мрія… І з          кожним роком вона змінює своє забарвлення, відкриває нові грані, долає нові кордони… Кордони людської суєтності і лицемірства… Маленька Мрія-метелик…

Дівчинка піднімається, робить рухи в сторони і завмирає, відпускає до неба метелика, дивлячись вгору. Тіні опускаються на коліна і розповзаються зі сцени. Дівчинка повертається і йде в глибину сцени. Зникає. За нею тіні знову виповзають на сцену і завмирають біля дзеркала.

Каплі води

Бій тіней.

ІІ сцена. «Ведмежатко»

Після танцю чорного і білого - чорне перемагає. Білі втікають зі сцени, а чорні створюють «лежаче» коло по центру сцени, в якому непомітно з’являється хлопчик і дівчинка, які сидять спиною один до одного. Тіні лягають і завмирають біля них.

Фонова музика дітей з ведмедиком

Диктор:     Над простором дня і ночі, між зоряними магістралями людських почуттів народилося маленьке чудо – Кохання. Прекрасне, безтурботне і вічне…

Хлопець і дівчина змінюють позицію: дівчина обертається спиною до залу, хлопець – до сцени і завмирають.

Диктор:     Саме в цей час в маленькому дитячому серденьку загорається іскорка, перший сонячний промінець, що здатен зігрівати людську душу і творити дива…

Хлопець і дівчина повертаються один до одного і стають на коліна.

Дівчинка: Ти знаєш, можна уявити собі все що завгодно. І все, що ти уявиш – буде як справжнє. І тоді…

Хлопчик:  Ну?

Дівчинка: І тоді…

Хлопчик:  Та говори вже…

Дівчинка: І тоді можна почути звуки і голоси…

Хлопчик:  І кого ти чуєш?

Дівчинка: Сьогодні? Синичку.

Хлопчик:  А вчора?

Дівчинка: Жабенятко.

Хлопчик:  І що воно сказало?

Дівчинка: Воно співало.

Хлопчик:  Ти і тепер його чуєш?

Дівчинка: Чую.

Хлопчик:  Давай я теж закрию очі.

Дівчинка: Чуєш?

Хлопчик:  У-у.

Дівчинка: А ти уяви: воно сидить і співає.

                                    Хлопчик:  Уявив.

Дівчинка: Чуєш?

Хлопчик:  У-у. Не чую.

Дівчинка: Поговори з ним. Зацікав.

Хлопчик:  Як?

Дівчинка: Скажи: ми з їжачком з сусіднього лісу прийшли на ваш концерт.

Хлопчик:  Сказав.

Дівчинка: Ну?

Хлопчик:  Мовчить.

Дівчинка:  Мовчить? Нічого. Це тобі (дає ведмедика). А давай слухати, як прокидається ранок…

Хлопчик:  Давай.

Дівчинка віддає свого іграшкового ведмедика хлопчику. Чорні тіні оживають і починають рухатися, піднімаючись з землі. Хлопець і дівчина зриваються з місця і розбігаються в різні сторони сцени.

ІІІ сцена. «Кульбабка»

Джміль

Фонова музика «Кульбабка»

Тіні повільно розповзаються зі сцени. Прожектор наводиться на правий бік сцени, де сидить дівчинка з кульбабкою. Дівчинка розглядає квітку, милується нею, посміхається.

Диктор:     Ку-ку. Цікаво, якби я стала маленькою легкою кульбабкою і навчилась літати на крилах вітерцю – я б побачила  простори різних світів? … А так хочеться хоча б на хвилиночку піднятися до неба і кружляти… Здіймати руки-пелюстки і торкатись ними кучерявих хмаринок… Забути про земне існування і жити мрією… Ку-ку.

         За спиною дівчинки сцена з дзеркалом. Чорні і білі стараються перетягнути один одного на свою половину. Перемагають білі, чорні знесилено падають. Всі зникають зі сцени. Дівчинка піднімається, повертається і йде до центру сцени, завмирає обличчям до залу. З обох сторін сцени виходять двома паралельними рядами чорні і білі постаті, які закривають дівчину і стають шахматними лініями. Вони нахиляються в різні сторони синхронними рухами. Дівчинка зникає. Тіні розходяться в різні сторони.

ІV сцена. «Клоуни»

Цокання годинника

Диктор:     Є щось сумне, трагічне і комічне в слові кохаю… Це як – спитаєте? А так. Воно ж у всьому… В посмішці, в сльозах, у ритмі серця стукотіння. Воно навколо… Бо кохати можуть всі… Хоч іноді і жартома…

Клоунада

 На сцені висвітлюються два крісла, накриті покривалом. Розігрується комічна сценка «На пероні». По закінченні з обох сторін виходять чорні і білі тіні, роблять кола змійкою, непомітно виносять стільці і «клоунів», завмирають по центру сцени, падають. Світло гасне. На сцену з глибини виходить юна дівчина. Вона обходить і переступає «тіні», в її руках – паперова пташка.

V сцена. «Пташка на ймення Юність»

Фонова сумна музика

Диктор:     Якби пташиною полинути до неба, - я б віддала життя своє… Та крила іноді такі безсилі, що опускаються до краєчку землі… А там… Далеко там, за горизонтом життя не має простору і меж. Добро там, тиша… Лише чути, як іноді краплинки скочуються срібними скельцями і гублять дзвоники, як кришталі… Пташино, дар безцінний маєш – волю… Лети до зір, торкнися неба… Глянь, де кохання, де добро панує світом. І повертайся… Я ж чекатиму на тебе. Щодня, щомиті…

Дівчина «спілкується» з пташкою, кружляє з нею по сцені. Позаду дівчинки піднімаються і оживають білі тіні. Вони кружляють з дівчинкою. Дівчинка сідає з пташкою, щось їй «розповідає», притискає до грудей. Білі тіні присіли довкола і уважно слухають, поправляють їй волосся, роблять плавні синхронні рухи. Дівчинка піднімається і відпускає пташку до неба, спостерігаючи за її польотом. З глибини сцени виходить тінь в чорному, крадеться до дівчини. Білі тіні розбігаються і зникають зі сцени. Прокидаються чорні тіні. Тінь в чорному наближається до дівчини, витягує зброю і цілиться в пташку. «Пташка» падає. 

Диктор:     Якби пташиною полинути до неба, - я б віддала життя своє… Та крила іноді такі безсилі, що опускаються до краєчку землі…

Стукотіння серця.

Фонова сумна музика

Дівчинка вклякає на коліна біля пташки і ридає. Чорні тіні кружляють навколо неї. Дівчина піднімає тільце пташки і виносить її через зал за куліси. Тіні розповзаються у різні сторони сцени.

VІ сцена. “Тінь кохання»

Фонова музика закоханих

За час рухів чорних тіней опускається тіньовий театр. На його фоні діалог закоханих з тінями.

                                    Вона:         А за вікном вже зовсім вечір...
Він:            Туману сірого вуаль кладе тобі на плечі...
Вона:         І якось мені сумно так..
Він:            На небо глянь - ти там побачиш знак
Вона:         Але ж далекі зорі, недосяжні...
Він:            Але думки про тебе наче зорі - справжні
Вона:         Здається щойно зірка впала...
Він:            То я кидав, щоб ти її піймала...
Вона:         А я не знала… мені жаль...
Він:            Я всі зніму! лише б не даль...
Вона:         Дивись не обпечись - вони гарячі
Він:            Коли для тебе - я терплячий..
Вона:         Ти думаєш що зорі мені треба?
Він:            Ти лиш скажи - і я прихилю небо.

VІІ сцена. “Кохання»

Фонова музика для закоханих з квіткою

Після діалогу сцена наповнюється білими тінями, які розсіявшись відкривають для глядача закохану пару, яка сидить спиною один до одного.

Диктор:     На краю неба, над простором дня і ночі, між зоряними магістралями людських почуттів народилося перше Кохання – чисте, юне і трепітке…

Хлопець і дівчина змінюють позицію: дівчина обертається спиною до залу, хлопець – до сцени.

Диктор:     Долаючи безмежжя суєти, блукаєм ми за простором реальності. А там… Таких прекрасних, ніжних почуттів не бачив світ од свого сотворення… Не бачив… Тільки відчував у серця струнах, в стукотінні…

Хлопець і дівчина повертаються один до одного і торкаються руками.

Дівчина:    Такою іноді буває тиша, що важко описать її словами…

Хлопець:   Я чув її в зірковім шепотінні…

Дівчина:    Ти чуєш мову зір?

Хлопець:   О так. У них чарівна мова…

Дівчина:    Мова слів?

Хлопець:   Ні ж бо, - мовчання.

Дівчина:    То як її тоді почути?

Хлопець:   А ти послухай серцем. Чуєш?

Дівчина:    Так. Вже чую. Так багато слів…

Хлопець дає дівчині квітку. Вони завмирають. Білі тіні танцюють навколо них. За час їхнього танцю хлопець лягає дівчині на коліна. Дівчина відриває пелюстки ромашки і «спілкується» з квіткою. З неба падають білі паперові листочки.

Фонова лірична музика

Диктор:     Часто прокидаюсь серед ночі і бачу очі… Твої безмежні як небо очі. Як би я хотіла бачити ті очі завжди поруч. Здається вони біля мене вічність, але ловлю себе на думці, що я їх зовсім не знаю… Вони такі бездонні і загадкові, ніжні і казкові, добрі і щирі… На що ж схожі твої очі? Можливо на перший ранковий промінець сонця у безмежному полі різнотрав’я… Чи, може, на порив вітру в погожий сонячний день, що приносить на своїх крилах запахи свіжоскошеного лугу, польових маків та ромашок?.. Мабуть мені нічого так не потрібно, як бути в полоні твоїх прекрасних очей…

З обох сторін приповзають чорні тіні, які оточують юнака і дівчину. Тіні піднімаються і танцюють руками. Дівчина і юнак в цей час зникають зі сцени. А на сцені по центрі з’являється хлопчик з корабликом.

VІІІ сцена. «Кораблик»

Хлюпання води

Фонова музика для хлопчика з корабликом

 По центру сидить хлопчик і бавиться паперовим корабликом. Кладе його «на воду». З обох сторін на край сцени виходять і сідають біла і чорна тінь закоханих з квіткою.

Він:            Не дивися, кохана, що падають зорі,

А світу немає кінця,

Що купається в синьому морі

Стривожена пісня оця.

Вона:         Не дивуйся, коханий, що хвилі довкола

Розбити не можуть човна,

Що незримо розділює коло

Моєї душі таїна.

З обох сторін сходяться тіні (з однієї сторони – білі, з іншої – чорні). Вони спостерігають за корабликом. Водять за ним очима. Хлопчик «прощається» з корабликом і виходить зі сцени. Тіні стараються «передути» кораблик на свою сторону.

Бій тіней

Тіні танцюють свій танець. Перемагають чорні. Вони вибігають з корабликом зі сцени. Білі падають і «помирають» на краю сцени. На сцені освітлюється пара. Хлопець сидить на лавочці, дівчина стоїть, відвернувшись від нього.

Фонова музика для сцени зі зрадою

Диктор:     Як часто робимо ми помилки… Стільки раз спіткаємось… Та всеодно віримо в те, що нас пробачать, що нам простять наші помилки… Але ж часто цими помилками ми робимо боляче іншим: розбиваємо серця, забираємо найкращі почуття, вбиваємо…

Тіньовий театр

Вона:         Я над прірвою… Між ні і так. Від твого ні я іду до свого так по тоненькому канату, сплетеному з бажань, мрій і любові.

Він:                     Я над прірвою… Між ні і так.  Від твого ні я іду до свого так по тоненькому канату, сплетеному з бажань, мрій і любові. Він дрижить і хитається. А наді мною бездонна самотність. І те, що видалось таким оманливо близьким тепер здається недоступним. Та я іду.

Вона:                  Я іду… І старий добрий вальс надії, який завжди звучить при виконанні складних номерів, додає мені сили. Я іду, стараючись не дивитись вниз, і не думати, що доки я іду до твого так,  хтось вже піднявся до тебе, підставивши для цього сходинку благополуччя.

Він:                     Мені все важче і важче. Мене гойдає вітер відчаю. І коли він стає нестерпним - ти враз зовсім несподівано ідеш мені назустріч. Ти обіймаєш мене і ми падаємо у вічний вир кохання…

ІХ сцена. «Прощання»

Стук серця

Фонова музика для закоханих 2

З глибини сцени за руки виходять хлопець і дівчина. Вони доходять до краю сцени, сідають поруч один з одним і дивляться в очі, тримаючись за руки. Диктор озвучує їхні «німі» слова і відображає емоції.

                                    Вона:         Ти  чуєш,  коханий,  із  гаю лунає  відлуння  ставків
Він:            Не  бійся,  голубко,  це  травень лякає  дзижчанням  жуків.
Вона:         Ти  бачиш,  мій  милий,  цей  танець листочків  навколо  дерев?
Він:            Це  ж  вітру,  лебідко,  посланець він  й  щічки  твої  вже  потер.
Вона:         Духмяно  так  пахне  усюди, невже  це  весняний  дурман?
Він:            Цей  запах  придумали  люди, схрестивши  фіалку  й  тюльпан.
Вона:         Розлука  з  цілунками  тане, послухай,  а  може  це  -  сон?

                                   Він:            Немає  печалі, кохана, ми  разом  зійдемо  на  трон.
Вона:          Відчуй,  моє  серце  на  дотик, відкрилась  без  роздумів  я…
Він:            Давно  вже  приймаю  наркотик якого  КОХАННЯ  ім'я…

Чорні тіні виповзають з однієї сторони сцени, білі – з іншої. Вони займають територію біля «дзеркала» і синхронно виконують рухи під музику. Юнак з дівчиною піднімаються. Юнак обіймає дівчину і цілує, завмираючи.

Диктор:     Я не скажу і в пам’яті – коханий,

І все-таки, згадай мене колись.

Ішли дві долі різними шляхами:

На роздоріжжі долі обнялись…

Завмирають в обіймах. Хлопець витирає сльозу з дівочої щоки і іде. Дівчина знесилено падає на землю. Виходить чорна тінь і прив’язує до дівчини ланцюг. Чорні тіні займають всю сцену, білі відсуваються в лівий край і стають «за дзеркалом». Чорна тінь піднімає дівчину за ланцюг. Відбувається бій тіней.

Фонова музика чорних тіней

Білі тіні виходять зі сцени, чорні – танцюють навколо німого тіла дівчини. Вони то опускаються, то піднімаються. Зрештою піднімають дівчину і стараються потягнути кожен у свій бік. Після їхнього танцю дівчина падає. До ляльки збігаються білі тіні і «плачуть» біля неї, кружляючи. Чорні тіні піднімають тіло і виносять в глибину сцени. Білі тіні танцюють свій останній танець і падають на сцені біля ляльки.

Х сцена. «Зоряний дощ»

Фонова музика дівчинки з метеликом

На сцену падають срібні сніжинки. Прожектор наведений на чорну ляльку, навколо якої лежать білі тіні. З глибини сцени виходить дівчинка і наближається до ляльки. Вона несе їй метелика. Дівчинка обходить її навколо, переступаючи тіні. Дівчинка кладе метелика на плече ляльки.

Стук серця

Дівчинка виходить на краєчок сцени і присідає, підігнувши ноги під себе.

Диктор:     Я заблукала… Хто ж мене знайде у тілі ляльки? Хто з обличчя зніме холодну маску? Хто зігріє серце? Розіб’є хто кришталь німий? Коханий, чуєш слів моє тремтіння? Не сила вже… Готує ложе смерть мені… Із білих тіней чорне світло лине… Пробач, коханий, за слова німі… Несказане лишилось несказанним…

Танець ляльки

Чорна лялька оживає. Білі тіні зникають. Лялька розглядає метелика. Починає танцювати. З-за куліси крадеться чорна тінь. Вони танцюють. На задньому плані чорні і білі тіні перемішалися у танці (білі + білі). Танцюють парами. Закінчується танець тим, що білі тіні витісняють чорних. Чорні тіні знесилено падають. Сцена гасне. Дівчинка піднімає з землі метелика, кладе його собі на долоньки і сідає на краю сцени.

Фонова музика дівчинки з метеликом

Диктор:     У кожної людини десь глибоко у серці чи в підсвідомості живуть Мрії. Великі і маленькі,  кольорові і чорно-білі, заповітні і швидкоминучі, солодкі і терпкуваті… Моїх мрій так багато, і всі вони такі заповітні, такі особливі… Хочеться, щоб те добре, що так далеко від нас, наблизилось хоч трішечки. Щоб те добре, чого у нас немає, з’явилося. А те, чого є тільки одна краплинка, - збільшилось… Хочу щоб світло сонця горіло яскравіше і щоб люди, обернувшись обличчям до неба, побачили те сяйво. Хай в того, хто засмучений завжди буде тепло на душі, той, в кого самотнє серце  – знайде своє кохання і найщасливішим зі всіх стане…

Прожектор наводиться на дівчинку, що сидить на краєчку сцени. Вона піднімається, піднімає з землі метелика і виходить в глибину сцени. Чорні і білі тіні роблять їй коридор-дзеркало. І виходять за руки за нею.

ХІ сцена. «Фінал»

Фонова музика на фінальний вихід

Тримаючи за лапки ведмежатко, з глибини сцени виходять маленькі хлопчик і дівчинка. Вони посміхаються один одному. Сідають на краєчок сцени. За ними на сцену виходять юнак і дівчина, тримаючи в руках  велике серце. Вони стають позаду дітей і завмирають. З обох боків, кружляючи, виходять німі тіні, вони танцюють і, тримаючись за руки, (чорна + біла), роблять руками серця. Чути звуки серця. Звучать слова закоханих.

Фонова музика закоханих на фінал

Вона:         Я розмовляю з небесами,

Коли тебе нема…

Душа вмивається сльозами,

Самотність, як зима…

Будую з мрій затишні храми,

Де ми удвох завжди.

Тобі послання шлю вітрами –

В мій храм душі прийди…

Він:            Я дарую тобі усе:

Небо чисте і ясне,

В спеку – першу краплинку дощу,

Ніжний запах квітів бузку…

Соловейкову пісню прекрасну,

Що співав він у тихім гаю:

Все прекрасне, що є на землі,

Я дарую кохана тобі…

Диктор:     Не знаю, чи побачу вас, чи ні…

А, може, власне і не в тому справа.

А головне, що десь вдалечині

Є хтось такий, як невтоленна спрага.

Тіні рухаються, кружляють. Сцена гасне.

Цокання годинника.

Фонова музика дівчинки з метеликом

Диктор:     Кохання здатне покорити будь-яке серце: щире чи лукаве, добре чи зле, гаряче чи кам’яне. І неважливо, чи ти бідний, чи багатий, воно підкрадеться зненацька. Спочатку захопить серце, потім - все тіло, і ти уже не здатен виплутатись з тенет.

На центр сцени виходить дівчинка з ангельськими крильцями і метеликом на долоньках і хлопчик-янголя з луком та стрілами. Вони беруть за руки юнака і дівчину. Навколо завмерли тіні.

Диктор:     Які б випробовування доля не ставила на шляху, є щось, чому немає перешкод. Прислухайся, ти чуєш? Поруч десь тріпоче чиєсь серце і вибиває ритми твого серця. Почуй його… Заглянь у очі і скажи: «Тобі я ладен неба прихилити». «Для тебе зорі я готова дарувати…». Лише тоді відкриється для тебе світ Кохання…

Стук серця.

Фінальна пісня

Фонова музика дівчинки з метеликом.

Дівчинка: Хто тут? Чия тінь блукає крізь Дзеркало часу? Чиї німі слова замовкають далеким голосом на кам’яному обличчі? Хто це? Задані рими, визначені ритми людського життя: старість, молодість, юність, дитинство… Що далі? А далі Вічність… Дзеркало людського буття… Чорне і біле…

Музика вступу.

Представлення героїв.

Куліса